Jeremiah 52

і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне. 1Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього, 2бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине. 3Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. 4Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють, 5бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття. 6Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя. 7Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум. 8Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним. 9Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила. 10Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої. 11Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка. 12І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́. 13В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? — 14У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного. 15Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, — 16кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, — 17пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі... 18І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́. 19І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.

21

22Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними, 23бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло. 24Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно. 25А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним. 26Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого. 27Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників. 28Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі. 29Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим. 30Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні. 31Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила. 32Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх? 33Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її. 34Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —